Має жало ядовите, зовні, як мотузка. Спритна, влучна та холодна. Як вона зоветься?
Не кравець, а все життя з голками ходить.
До пухнастого хвоста личить шубка їй руда. Як рушає полювати, не виходить зайчик з хати.
Вдалині посеред ночі засвітились хижі очі. Від його пісень у звірів морозець біжить по шкірі.
В лісі тваринка живе полохлива, Добра, пухнаста, та дуже ляклива. Вушка вона притискає свої, шурхіт усякий лякає її.
Літом наїдається, зимою висипляється.
І не змій, і не жаба, й не птах: виповзає із нір — поїдає комах.
